Похід відбувся 01-02 листопада 2013 року. Учасників було 4 дорослих і 4 дітей: одному 8 років і трое по 13 років. На вокзал, як не дивно всі приїхали вчасно і вже о 6:45 ми вирушили на перон, бо білети я купив напередодні і туди і назад. Білети тепер з місцями, так що який білет попався, там і сидиш. Я сидів з двома хлопцями 13 років, а навпроти нас сиділа сім'я: тато, мама і дівчинка 8 років. ЧЕрез деякий час тато пригостив мене цукеркою і я зрозумів, що можна починати знайомитись, ще через деякий час ми вже грали в гру: "Контакт", а всі наші, які сиділи поруч намагались до нас приєднатись. Комусь це вдавалось, а комусь ні. Наприкінці подорожі обмінялись номерами телефонів з новими знайомими, які продовжили мандрівку на електричці до Мукачево. На станції перекусили і пішли шукати автобус, щоб доїхати до водоспаду Шипот. Об 11 годині автобус вже пішов і ми стали чекати автобус, який мав бути о 12 годині. Людей ставало все більше і я трохи хвилювався, чи вліземо ми в нього зі своїми рюкзаками, але тут поряд зупинився мікроавтобус і водій запропонував нас завезти на Шипіт за 80грн., тобто з кожного по 10грн. Це було не дорого і ми погодились. Водій їхав дуже швидко і машина в нього була м'яка і швидка. Не зважаючи на те, що водій нас завіз набагато ближче до водоспаду, ніж рейсовий автобус, іти до нього було не близько, кілометра 1.5 не менше, хоча водій нам сказав, що до нього 200 метрів ))) Надивившись нв водоспад і нафотографувавшись біля нього ми пішли шукати підйомник на гору Гемба, до нього також було приблизно 1,5-2 кілометра. Канатка працювала, білет для дорослих 30 грн., для дітей 15 грн. Складність виявилась в посадці на канатку з рюкзаками, тому ми піднімались нагору по одному, а поряд їхав рюкзак. Виключення зробили тільки для хлопчика 8 років, який їхав зі мною і з нашими двома рюкзаками. Нам було тіснувато на двох кріслах, але зато безпечно... Нагорі було набагато прохолодніше і найперше треба було десь утеплитись. Поряд виявилась дуже затишна і простора колиба з невибитими шибками, стільцями, величезною пічкою і там нікого не було. Заодно ми вже й пообідали бутербродами. Далі вирушили ми приблизно о 14 годині. З гори Гемба теоретично було дуже близько до г.Великий Верх, але на практиці навіть до гори Гемба з верхньої площадки підйомника було зовсім не близько, та ще й вверх... Ми ввійшли в хмару, піднявся сильний вітер, а потім і дощ. Дружина попереджала мене про штормове попередження, від чого мені стало тільки цікавіше, але реальність виявилась не такою вже й веселою. Хлопчик 8 років пережив багато зайвого страху від блукання в тумані при шаленому вітрі й дощі, і коли ми нарешті дійшли до г.Великий верх, його стан навіть не дозволив нам сфотографуватись біля верхньої мітки, ми одразу ж вирушили вниз в напрямку Воловця і метеостанції. По дорозі до вітра, тумана і доща додалась іще темрява, а на додаток до всього мітка метеостанції на нашому GPS виявилась на 700 метрів ближче, ніж в реальності і ми провели години півтори, обшукуючи всю місцевість навколо цієї мітки. Врешті, ми зрозуміли, що метеостанцію вкрали прибульці ))), помолились і вирішили йти далі, до старої сироварні. По дорозі, з подивом знайщли і метеостанцію, і ретранслятор, де були люди. Там і вирішили заночувати в наметах, бо колибу йти шукати вже сил не було. Спитавшись дозволу місцевої влади, почали розтавляти намети на травці біля ретранслятора. Аж тут нас запросили в хороми ретранслятора, де було тепло, сухо, паркетна підлога, гарячий чай або кава, одним словом рай в зрівнянні з ночівлею в наметах назовні. спали ми 12 (прописом дванадцять) годин, бо далі був тільки спуск (приблизно 2-3 години) до Воловця. Нам дозволили приготувати сніданок на електроплиті. Поснідавши, ми вирушили далі в сторону Воловця. Біля старої сироварні хмара нас поступово залишила, тому ми могли побачити і саму стару сироварню і декілька груп туристів біля неї. А ще бачили дивну машину "Газік". Шибок немає, але ніби в гарному стані і на колесах сліди свіжого бруду. Ну ми розбирати її не стали, тільки сфотографувались поряд і пішли далі вниз. Внизу добряче пообідали, приготувавши смачний суп, попили чаю, потім ще попили чаю, потім хотіли ще попити чаю, але виявилось, що часу вже нема і треба йти на електричку. А в електричці нас вже чекали хто б ви думали? Наші попередні сусіди, сім'я: тато, мама і 8-річна дівчинка, вони знов були нашими сусідами... Хіба так буває випадково? Якраз поряд з ними сиділи всі наші діти. І гра "Контакт" їм сподобалась... І в нас дорослих виявились теми для цікавої розмови на три години ))) Цікаво подорожувати з Богом! І випробування маєш шалене і райські насолоди... Зайцев Анатолій