Туристичні маршрути

Туристичних маршрутів українськими Карпатами можна придумати безліч. Адже гірські хребти Карпат простяглися велетенською дугою у вигляді підкови, одним кінцем опираючись на Дунай у Словаччині, а другим – на Дунай на кордоні між Сербією і Румунією. Вони також проходять через Чехію, Польщу, Україну, Угорщину. Загальна площа Карпатської гірської країни – 188 тис. км2 – тільки втричі менша від площі Української держави. Опуклою стороною підкова гір обернена на північний схід до Східно-Європейської рівнини. Основними її складовими є Західні Карпати, Східні Карпати, Південні Карпати, Західні Румунські гори, Трансільванське плато.

«Українськими Карпатами» називають тільки частину середньовисотних Східних Карпат, які простягаються від міста Новий Сян у Польщі майже до Бухареста у Румунії. Хребти Українських Карпат тягнуться із північного заходу на південний схід майже на 270 км від витоків правих приток Сяну (права притока Вісли) та лівих приток Дністра до верхньої течїї річки Сучави, що впадає на території Румунії у Сірет – ліву притоку Дунаю. На основі подібності форм поверхні, спільної історії та умов розвитку у межах Українських Карпат виділяють сім геолого-географічних областей: 1) Передкарпатську передгірну височину; 2) Зовнішні Карпати; 3) Вододільно-Верховинські Карпати; 4) Полонинсько-Чорногірські Карпати; 5)Мармароський кристалічний масив; 6) Вулканічно-Верхньотисенські Карпати (Закарпатське низькогір'я); 7) Закарпатську рівнину. Найвищими серед них є Полонинсько-Чорногірські Карпати, масиви яких знаходяться на висоті 1800-2000 м. Тут є найвища гора Українських Карпат і України загалом – Говерла (2061 м).

Карпатський головний вододіл розділяє гірську систему на два великі макросхили. Річки північно-східного макросхилу, який охоплює території Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, належать до систем Вісли, Дністра і Дунаю (його великих приток Пруту і Сірету). Річки південно-західного макросхилу Українських Карпат (Закарпатська область) теж несуть свої води у Дунай, але тільки через систему Тиси. Витоки і притоки цих великих рік у горах течуть впоперек хребтів. Притоки нижчого порядку мають долини, витягнуті вздовж гірських хребтів. Карпати – це один з наймальовничіших куточків України. Щорічно вони манять тисячі туристів з різних регіонів держави і з сусідніх країн. Вони ідуть сюди, щоб оглядати мальовничі краєвиди, вдихати цілюще гірське повітря, пити мінеральну і звичайну воду із чистих джерел та потоків. Також вони прагнуть наблизитись до первозданної природи, перевірити себе на витривалість на стрімких схилах, у хвилини негоди, підкорити нові вершини, відчути руку справжнього друга у час випробувань. І, звичайно, для багатьох є надзвичайно милою мелодійна українська пісня у дружнім колі біля ватри, що лунає під шатром засипаного зорями неба.

Серед мандрівників, які торують шлях карпатськими стежками, – люди різного віку, виду занять, фаху. Основна мета пішохідної мандрівки Карпатами – сходження на котрусь вершину чи гірський масив. При цьому дуже важливо підібрати початкові та кінцеві пункти подорожі зі зручним транспортним сполученням. Необхідно враховувати, з однієї сторони, щоб початок туристичного маршруту був якнайближче до мети, передбачав мінімальний набір висоти, від нього вела надійна дорога чи стежка. З іншої сторони, варто брати до уваги, що маршрут виходу на вершину має бути також пізнавальним, тобто простягатися поблизу цікавих, вартих уваги об'єктів (таких як озера, полонини, водоспади чи галявини з мальовничими краєвидами).

Зважаючи на значний територіальний розмір Українських Карпат, різноманіття рельєфних форм та живої природи, туристичні маршрути України є напрочуд мальовничими та цікавими.

Дуже часто туристичний  маршрут починається у населеному пункті зі зручним транспортним під’їздом. Однак іноді місце виходу на маршрут знаходиться за кілька кілометрів від населеного пункту, а веде до нього не надто пізнавальна ґрунтова дорога. У такому випадку краще буде спеціально замовити автотранспорт, який допоможе зекономити дорогоцінні сили та час. Те ж саме варто передбачити і для кінцевої точки маршруту.

Із точки виходу для проходження маршрутом можна обрати один із двох варіантів. Можна рухатися дорогою вздовж долини річки, плавно вийти на перевал (найнижче місце хребта). При цьому висота набирається плавно, немає проблем із поповненням запасів води. Але недолік в тому, що часто виникає потреба переходити річку в брід чи долати ділянки з болотом, а варті уваги об’єкти лишаються поза увагою. Другий варіант – одразу підніматись на гребінь хребта. В такому разі доводиться йти переважно сухою стежкою, проте можуть виникнути проблеми з поповненням запасів питної води. З відкритих ділянок можна милуватися навколишніми краєвидами, проте такі місцини трапляються не скрізь, досить часто дорога йде залісненою частиною, причому інколи доводиться різко втрачати і набирати висоту, що забирає сили й час.

Проходження будь-яким туристичним маршрутом потрібно добре планувати наперед. Бажано, щоби вздовж маршруту простягалася дорога чи хоча б добре вторована стежка. Проте з цим пунктом часто можуть виникнути труднощі. Часто стежок, відзначених на картах, насправді давно вже немає, а нові стежки ще не нанесені на картах. Також не завжди на мапах відзначені райштоки (мисливські стежки), а вони можуть стати в нагоді в несподіваних ситуаціях. Крім того, надійними є плаї – стежки, що ведуть від населеного пункту до місць випасу худоби та з’єднують полонини одна з одною. Плаї якраз і призначені для перегону худоби чи транспортування сіна, молока тощо, а тому є добре второваними, часто найкоротшими шляхами.

Окремим небезпечним чи просто неприємним пунктом виділяють жереп – зарості низькорослої гірської сосни. Якщо втратити стежку в цих заростях, пересування хребтом, а особливо схилом, перетвориться на виснажливе випробування, після якого бажання йти далі за маршрутом може зникнути взагалі. Особливістю продирання крізь жереп є те, що йти по землі практично не доводиться – увесь час переступаєш із гілки на гілку. Після перших кількох десятків метрів такого руху люди почуваються втомленими, часто вирішують повернутися назад і шукати нормальну дорогу. Значно легше і приємніше рухатися м’яким різнотрав’ям чи принаймні розсипами каміння.

Будь-який маршрут, одноденний чи багатоденний, треба планувати так, щоб не доводилося різко втрачати чи набирати висоту. Оптимальний варіант – у перший день походу вийти на хребет і далі за рухатися ним за обраним туристичним маршрутом. Варіант добрий тим, що під час мандрівки є можливість постійно насолоджуватися мальовничими пейзажами, звісно, за умови хорошої погоди. Проте межа лісу повинна бути нижче лінії хребта, інакше навколишніх краєвидів побачити не вдасться, крім того, легко можна збитися з маршруту, не маючи орієнтиру. Отож, неодмінно треба мати з собою засоби орієнтування, що не дозволять заблукати в незнайомій місцевості. Останнім часом досить поширеною є практика маркування популярних туристичних маршрутів, що полегшує орієнтування та зменшує кількість заблукалих у Карпатах.

Час на проходження туристичним маршрутом можна розрахувати лише приблизно, оскільки він залежить від запланованого маршруту, погодніх умов, підготовкою учасників походу та різних непередбачуваних ситуацій, що обов’язково виникнуть під час походу. Починати мандрівку найкраще зранку, приблизно о 8-9 годині, коли сонце ще не дуже палюче. У такому разі через 4-5 годин можна зробити великий привал на обід, пересидіти найспекотніший час у тіні дерев, а тоді продовжити перехід. За такого графіку за день можна подолати до 20 км, уникнувши при цьому сонячних опіків та значних перевантажень.

Ночівля в горах – окреме питання. Практично жоден туристичний похід Карпатами не обходиться тепер без намету. Цей зручний виріб робить групу більш мобільною, не змушує прив’язувати туристичний маршрут до будиночків лісників тощо. Проте до вибору місця ночівлі варто відноситися дуже серйозно і відповідально, оскільки від цього залежить успіх усього походу. Насамперед місце повинно бути сухим, тобто поблизу не має бути болота, це не повинна низина. По-друге, місце ночівлі вибирають так, щоб недалеко знаходилось джерело води. Таке не завжди можна передбачити, тому не буде зайвим наперед подумати про запаси води. Цей пункт є дуже важливим, а тому практично в усіх описаних тут маршрутах згадано про розташування джерел води. І ще один важливий пункт – дрова. Незважаючи на достатню кількість лісів у Карпатах, проблеми з заготівлею дрів можуть виникнути, наприклад, на великому безлісому хребті, яким ви мандрували впродовж дня. Тому знову ж таки аж ніяк не завадить заздалегідь подумати або ще перед самим походом пошукати інформацію про місцевість, куди плануєте йти. Незважаючи на всі переваги наметів, необхідно не забувати і про будиночки лісників чи тваринників, які виручать у негоду.

Будь-який туристичний маршрут вимагає ретельної підготовки. Насамперед необхідно детально опрацювати маршрут за картами, передбачити можливі небезпечні ділянки чи місця, де можуть виникнути труднощі. Варто продумати можливі шляхи сходження з маршруту при виникненні екстремальних ситуацій, тобто слід знати про найближчі населені пункти чи шляхи сполучення. Про тривалість, а також сам маршрут походу мають бути поінформовані рідні та близькі. Важливе значення має фізична підготовка учасників походу – вона має відповідати складності маршруту. Крім того, варто добре продумати список речей, які брати з собою в гори – слід взяти лише необхідне, аби не перетворювати відпочинок на виснажливу пригоду. Серед обов’язкових речей – компас, карта, GPS, аптечка, мобільний телефон, запас продуктів та спорядження.

Можливий випадок, що група таки зіб’ється з маршруту. Найчастіше таке трапляється за умов поганої видимості, наприклад, у тумані. Тоді найкращим рішенням буде перечекати негоду, поки не стануть доступними надійні орієнтири. Якщо пішли не тією дорогою, слід повернутися до місця, де сумнівів у правильності шляху не було. Там треба уважно звіритися з картою чи GPS, зорієнтуватися на місцевості, і вже тоді продовжувати рух. У теплу пору року в горах можна зустріти переважно чабанів, лісників чи грибників. У них і можна розпитати дорогу чи уточнити маршрут. Проте ставитися до порад місцевих жителів треба з обережністю, особливо не слід буквально розуміти їх запевняння про відстань до певного об’єкта чи шлях до нього. Гуцули чи ті ж закарпатці дещо інакше сприймають ці величини, завдяки специфіці їхнього краю. Вони змалку звикли долати значні відстані по нерівній місцевості досить швидко, а тому відстань, яку вони вкажуть, завжди буде меншою від істинної відстані. Варто брати це до уваги. Те ж саме стосується і шляхів – розпитуючи в місцевого жителя дорогу, треба дізнатися якомога більше деталей чи примітних ознак, щоби потім не сумніватися та не кусати собі лікті, шкодуючи про недостатність отриманої інформації.

Якщо Ви хочете, щоб туристичний маршрут перетворився на захоплюючу незабутню пригоду, слід з усією відповідальністю поставитися до підготовки до походу. Враховуючи всі дані, наведені в статтях даного сайту, а також основні поради, Ви прекрасно відпочинете серед прекрасної природи, почерпнете бадьорості та натхнення.

Матеріал взято з сайту  http://www.marshruty.in.ua/